Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 345 комбінованого типу Харківської міської ради»

 





Батьківський лекторій

 

Батьківський лекторій

-ЛЕКЦІЯ 1

 

”Зробимо свою квартиру небезпечною”.

 

 “Нарешті вдома!”. Повертаючись додому після напруженого робочого дня, ви, напевно, з легкістю вздихаєте – тут ви можете почувати себе спокійно і в небезпеці. Це так чи ні? Парадоксально, але в себе вдома деякі люди підлягають серйозній безпеці, навіть не підозрюючи цього. Особливо тим, у кого маленькі діти треба бути уважним і зробити все, щоб нешасних випадків вдома не було. Особливо багато небезпечних ситуацій складається, коли батьки залишають вдома одну. Частка такого травматизму серед інших особливо висока. Щоб його попередити, дитину потрібно підготувати до такої ситуації.

 Батьки повинні чітко виділити предмети домашнього вжитку, які є джерелом потенційної небезпеки для дітей у першу чергу. Це – сірники, газові плити, пічка, електричні прилади, розетки.

 Наступна група – це предмети, з якими, в залежності від віку дітей, потрібно навчитися правильно користуватися – голка, ножиці, виделка.

 Третя група предметів – це ті, які дорослі повинні берегти в недоступних для дітей місцях (побутова хімія, ліки, спиртні напої, сигарети, харчові кислоти, ріжучо-колючі інструменти).

 Діти повинні засвоїти, що предметами першої групи можуть користуватися лише дорослі. Тут, як ніде, доречні прямі заборони, звичайно, доповнені поясненнями, віршиками, прикладами з літературних творів (“Кицькін дім”, “Пожар” С.Маршака).

 Користуватися предметами другої групи потрібно спеціально вчити, щоб у дітей з`явилися відповідні навички.

Особливу небезпеку в приміщенні становлять відкриті вікна і балкон. Тому діти не повинні залишатися одні в квартирі з відкритим вікном, балконом, виходити без дорослого на балкон, підходити до розчиненого вікна. Батьки разом з вихователями повинні навчити дітей дошкільного віку поведінці в екстремальних ситуаціях у побуті. Наприклад, уміти користуватися телефоном у випадку пожежі, травми, вміти привернути увагу перехожих і покликати на допомогу при пожежі, проникненні в будинок чужої людини, уміти загасити початок пожежі, накинувши на джерело загорання важку ковдру.

 Крім того, діти старшого дошкільного віку повинні знати телефони служб пожеженої безпеки, міліції, швидкої допомоги, служби газу, служби оперативного реагування на надзвичайні ситуації. Вміти користуватися телефоном, знати про недопустимість жартів з телефоном више названих служб, про відповідальність про можливі наслідки.

 Діти повинні чітко знати, що в разі небезпеки можна також зателефонувати батькам на роботу, родичам, знайомим, сусідам, а також розуміти поняття “небезпечні місця” і для ігор вибирати самеїх. До всього више сказаного слід додати, що потрібно, щоб дитина вміла і могла відчувати небезпеку, виробила в собі алгоритм правильної поведінки в екстримальній ситуації.

 

 

ЛЕКЦІЯ 2

 

"Мова наших дітей"   

 

    Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення, належить сім'ї. Адже перші слова, п

ерші речення маля вимовляє в колі близьких людей — батька, матері, бабусі, дідуся. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

У світі звуків

    Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти — вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

    Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

 

Поради батькам:

 

• Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

• Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

• Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

• Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.

• Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

 

За законами граматики

 

    Оволодіти граматичною будовою мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, суфікси, префікси, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді, числі та відмінку, правильно будувати речення, додержуючи відповідного порядку слів у ньому, вживати прийменники, сполучники, будувати складнопідрядні і складносурядні речення.

З раннього віку дитина має засвоїти граматичні значення слів рідної мови, без цього вона не може розуміти мовлення. Щоб дитина засвоїла граматично-правильне мовлення — дорослі мають правильно говорити.

Найтиповіші помилки у мовленні дітей такі:

• граматичні помилки словотворення;

• граматичні помилки у словозміні;

Граматичні помилки у дитячому мовленні — це закономірне явище в процесі засвоєння мови, і причинами їх є вплив неправильного мовлення оточення, педагогічна занедбаність мовлення.

Граматичні помилки у мовленні дітей потрібно одразу виправляти.

 

Поради батькам

 

• Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.

• Своєчасно виправляйте граматичні помилки.

• Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.

• У двомовних сім'ях завжди звергайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності.

 

ЛЕКЦІЯ 3

 

Підготовка дітей до школи спільна співпраця дошкільного закладу, сім'ї та школи.

 

Згідно з базовим компонентом дошкільної освіти  Державна базова програма розвитку дитини дошкільного віку „Я у Світі” має широкий адресат. Це означає, що користуватися нею зможуть не лише працівники дошкільних закладів, а й усі дорослі, які виховують та навчають малюків перших шести – семи років життя. Відомо, що  на становлення дитини як особистості мають великий вплив різні соціальні інститути. Це на сам перед сімя, дошкільні навчальні заклади, школи та позашкільні заклади освіти. Кожен з них здійснює певний вплив на дитину.

 

Родина (сімя)

Родина-є першим соціальним інститутом, а отже має особливе значення для становлення життєвої компетентності дошкільника, як особистості. Сімя впливає на формування основ свідомості, характерологічних рис, емоційної та вольової сфери дитини, її потреб та інтересів, розвитку елементарної життєвої позиції. Саме батьки формують почуття прихильності до людей: ставитися з довірою, проявляти чуйність, повагу, бажання допомогти;  дають змогу дитини усвідомити характер взаємин  між людьми, необхідність дбати про інших. А оскільки батьки мають змогу впливати на дитину, отже й впливають й на її життєву компетентність у найрізноманітніших ситуаціях: удома, у транспорті, у магазині, на пошті, в лікарні, під час прогулянок, виїздів на природу, у відпустку, а цієї можливості дитина позбавлена, коли виховується „за зачиненими дверима”, переважно в умовах групової кімнати та ігрового майданчика.

Але зауважимо що не доречно вдома батькам перетворюватися на сурових вчителів, щоб продовжувати педагогічний процес вдома, щоб не загубити цікавості дитини до пізнання. Важливим є закріпити, розширити уявлення дітей, навчити діяти в життєвих ситуаціях і застосовувати свої знання.

 

Дошкільний навчальний заклад

Перейшовши з сімї у дитячий садок, дитина стикається  з новими для себе умовами та правилами співжиття, до яких часто буває не готовою. Досвід входження у колектив, налагодження контактів, розгортання спільних ігор та занять з однолітками, прийняття доцільності організації спільності за принципом справедливості, вправляння у самостійному виконанні доступних завдань, усвідомлення основних правил раціонального життя, організованої діяльності, радість виконання певної роботи, корисної для інших, можливість впевнитися у власних успіхах – не успіхах у різних видах діяльності, самовизначатися з перевагами, рішеннями, відповідальністю – усе це важливі елементи компетентності, що є інтегрованою характеристикою дошкільника як особистості і всього цього дитина досягає в дошкільному закладі.

А отже усе сказане вище позначається як на індивідуальному досвіді дитини, так і  на її установках, чеканнях, планах на майбутне.

 

Школа

Вступ до школи для дитини є початком зміни індивідуальної схеми навчання на стандартну. Успішний шлях дитини до школи вимагає від неї фізичної і психологічної готовності, дотримання системи вимог, які школа пред’являє до дитини. Вони пов’язані, як показують дослідження психологів, зі зміною соціальної позиції дитини в суспільстві, а також із специфікою навчальної діяльності в  дошкільному віці.

Тому завданням дитячого садка і сімї є підготувати дитину до успішної адаптації дітей до навчання в освітньому закладі.

            Останнім часом визначення готовності дітей до шкільного навчання займає одне з важливих місць у розвитку психологічної і педагогічної науки. Успішне вирішення завдань розвитку особистості дітей, підвищення ефективності їхнього навчання та сприятливе професійне становлення багато в чому визначаються тим, наскільки правильно враховується рівень підготовленості дітей до шкільного навчання.

У ДНЗ робота з дітьми здійснюється згідно „Базового компонента дошкільної освіти в Україні” та базової програми розвитку дитини дошкільного віку „Я у Світі”.

            Я хотіла б зазначити, що навчання у ДНЗ організовується за сферами життєдіяльності, а саме: „природа”, ”Культура”, ”Люди”, „Я Сам”. В свою чергу сфери розподіляються на лінії розвитку, а саме:

  • Фізичний роз-к
  • Соціально-моральний
  • Емоційно – ціннісний
  • Пізнавальний
  • Мовленнєвий
  • Художньо – естетичний
  • Креативний

 

Освітні завдання формуються  у такій послідовності: розвивати, виховувати, вчити. На  відміну у попередній програмі „Малятко” завдання формувалися дещо інакше, а саме: вчити, розвивати, виховувати.

Прошу також звернути увагу що, цитую:” Нова програма є важливим орієнтиром для самостійних та виважених дій вихователя, а не являється „приписувачем” покрокових дій або зведенням жорстоких та обов’язкових правил” і також цитую: „Дошкільний заклад названо інститутом соціалізації, а не школою для маленьких. Його основне призначення – навчання дитини основам науки життя, а не знанням з окремих предметів”.

Сьогодні я не буду розкривати загальні показники компетентності дітей за усіма лініями розвитку, зупинюся на тих які частіше зустрічалися на запитах, а саме: пізнавальний розвиток, мовленнєвий розвиток, соціально- моральний, емоційно- ціннісний, креативний.

 

Пізнавальний розвиток звернемо увагу саме на логіко-математичну діяльність .Дитина визначає:

-          Класифікує предмети за формою, кольором, величиною, розташуванням, віддаленістю;

-          Класифікує геометричні фігури

-          Вміє вимірювати предмети за допомогою умовних та загальноприйнятих мір ;

-          Лічить предмети та об’єкти  у межах 10;

-          Складає та розв’язує логіко-математичні задачі;

-          Вимірює кількість, довжину, висоту, ширину, масу, об’єм, час;

-          Орієнтується у просторі, часі(учора, сьогодні, завтра, дні, місяці, пори року, знайомство з годинником)

-          Вживає вирази, що означають положення предмета в просторі, його віддаленість від себе, та напрям;

-          Оперує множинами

Мовленнєвий розвиток звернемо увагу саме на розвиток граматичних умінь

-          Правильно вимовляє звуки

-          Розуміє значення мовлення для людини

-          Використовує мову в усіх її цілях

-          Ефективно спілкується рідною мовою; дістає задоволення від читання(дорослим та власного);

-          Знає абетку рідної мови

-          Рука готова до письма

-          Має збалансований словниковий запас з кожної сфери життєдіяльності

-          Розмовляє грамотно, вживає прості й складні речення

 

Ще раз наголошу!!!

Щоб  дитина на достатньому рівні оволоділа усіма цими уміннями необхідна допомога важливого для дитини соціального інституту - сімї. Бо саме батьки мають змогу безпосередньо впливати на дитину й на її життєву компетентність у найрізноманітніших ситуаціях.

Але зауважимо що не доречно вдома батькам перетворюватися на сурових вчителів, щоб продовжувати педагогічний процес вдома, щоб не загубити цікавості дитини до пізнання. Важливим є закріпити, розширити уявлення дітей, навчити діяти в життєвих ситуаціях і застосовувати свої знання.

 

Лекція 4          

Казка – як засіб навчання та виховання дошкільників.

      Велике значення казок як засобу розвитку мовлення дошкільників. Текст казок – прекрасний матеріал для формування навичок зв’язного мовлення. Старші дошкільники і із задоволенням розповідають казки, зберігаючи народні образні вислови та зображувальні засоби (порівняння, епітети), а також прийнятий у казках своєрідний синтаксичний стрій, мовлення, структуру речень, емоційні особливості твору.

     У методичних посібниках засуджується намагання окремих педагогів зводити характеристику казки до вказівки, що, мовляв, казкові події видумані. Для цього є підстави, оскільки практика переконує, що умовність казки діти самі відчувають. Вона їм подобається. Вони і в групі ладні грати в придуманих казкових героїв, і це треба всіляко підтримувати. Текст багатьох казок піддається прочитуванню в особах. Методика рекомендує скористатися цією можливістю: таким чином вихованці залучаються до діалогу.

     У процесі такої зацікавленої роботи дітей над казкою створюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду літературної і народної творчості. Вони ще раз переконуються, що казка — це розповідь про якусь незвичну подію. В її основі — видумка, фантазія, адже насправді звірі не розмовляють, а в казках вони користуються людською мовою. Проте дітей це не бентежить. Навпаки, вони цікавляться казкою саме тому, що в ній звірі живуть і розмовляють зрозумілою мовою.

    Діти усвідомлюють, що в житті вовк і лисиця не дружать а в казці вони — нерозлучні друзі. Це й переконує в тому, що казки з участю звірів – фантастичні. Поряд із звірами у казках діють явища природи: Зима, Мороз, Сонце та ін. Це фантастика, але вони все ж не дивуються цьому, сприймають як можливе, до того ж захоплено. Тому досить часто вдаються до власного фантазування — створення казок про звірів, а то й про навколишні предмети: столи, стільці, книжки, зошити. Завдання вчителя — всіляко заохочувати вихованців  до вигадування  казок. У меморіальному музеї у Павлиші, де працював В. О. Сухомлинський, зберігається 80 томів казок, написаних дітьми. Видатний вчений вважав, що створення казок — не розвага, а засіб розумового й естетичного розвитку дітей.

    Казкову ситуацію діти сприймають як гру. Тому немає потреби повторювати відоме їм і підкреслювати, що казковий сюжет видуманий. У казці йдеться про добро і зло, про погане і гарне. Дитяча увага повинна бути зосереджена на цих моральних і людських категоріях, а не на розвінчанні незвичності казкових ситуацій. І ще одна обставина застерігає вчителя від загострення уваги дітей на фантастичній основі казки. Це — наявність у читанках казок, сюжет яких мало схожий на фантастику, незвичність.

    Працюючи над казкою, не слід випускати з поля зору вимог, які ставляться до всіх уроків читання: домагатися усвідомлення змісту та на основі цього – реалізації виховного потенціалу народної казки.

 

Лекція 5

                                          Дитячий садок і сімя - разом краще

 

-Скільки часу ви буваєте разом зі своїми дітьми? 

-Судячи по собі і знайомих небагато. 

-Та й дослідження, які проводилися соціологами, свідчать: час, коли батько, мати і діти перебувають удома разом (не враховуючи сон) менше 1,8 години на добу (десь трохи більше ста хвилин). В основному батьки виховують окремо, витрачаючи на тиждень: мами 8 годин 40 хвилин, татусі 6 годин 30 хвилин. Але це загалом, на безпосереднє виховання, мається на увазі прогулянки з дітьми, ігри з ними, читання вголос, перевірка уроків, батьки відводять у середньому 35 хвилин. Лише в 10 сім’ях із 100 батьки ходять із дітьми на прогулянки, в театри, музеї, кіно, на стадіон.

     Хотілось би, щоб ви визначилися, скільки часу протягом тижня ви проводити разом із дитиною: витрачаючи на заняття з дітьми, відвідування кіно, музеїв тощо. Які ви знаєте форми сімейного відпочинку? Розкажіть про традиції вашої сім'ї.

Батьки часто дивуються, чому діти не схожі на них. Адже кажуть, що «яблуко від яблуні далеко не котиться», або «які батьки, такі і діти». Діти багато чого наслідують від батьків, але вони інші, бо живуть в інших умовах. Більше того, в одній сім'ї діти тих самих батьків також ростуть різними. Виходить, що життєві зв’язки, про які йдеться у наведених прислів’ях, не такі вже прості й прямолінійні.

Отже, хоч як прагнуть батьки бути до дітей однаковими, вони ростуть різними. У чому причина?

     А вона, як не диво, і полягає саме в однаковому ставленні батьків до своїх нащадків, в ігноруванні того, що у кожного з них є щось своє. Навіть тоді, коли вони виховуються в однакових умовах, в одному і тому ж оточенні.

     Помиляються ті батьки, котрі постійно в приклад своїм дітям ставлять їхніх ровесників (добре вчиться, гарно поводиться). Це озлоблює малюка. Краще проявіть впевненість: «Я вірю, що в тебе завтра вийде краще», «Подивись і порівняй, як ти написав учора і наскільки акуратніше сьогодні». Така довіра, як правило, підтягує дитину, сприяє самовихованню, самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками і дітьми роблять мікроклімат сім'ї здоровим.

     Ми часто запитуємо самі себе: «І звідки такі беруться?». Наче про якихось чужоземців чи інопланетян говоримо…  «Звідки беруться хами, грубіяни, невігласи, кар’єристи?». Насамперед, з дитинства.

    Одним із головних і дуже важливих принципів сімейного виховання є єдність дій батьків. Єдина лінія у вихованні це однакова вимогливість. Завдяки єдності й погодженості виховних впливів батьків створюється така атмосфера, яка сприяє виробленню в дитини певного позитивного життєвого стереотипу поведінки. Сімейна педагогіка, зокрема, рекомендує наперед визначити дитині якісь трудові доручення і уважно слідкувати за їх виконанням.     Наприклад, прибирання квартири, купівля хліба, молока та ін.. продуктів харчування тощо.

   Єдність сім'ї і ДНЗ є дотримання і здійснення єдиної лінії, єдиних вимог сім'єю і ДНЗ. Дуже важливо, щоб уся родинна атмосфера, щоденний вплив сім'ї були спрямовані до тієї ж мети, що й виховання у ДНЗ. Єдина спрямованість виховання в сім'ї та ДНЗ, єдність поставлених до дитини вимог сприятимуть успішному розв’язанню спільного завдання виховання нашого майбутнього. Адже наші діти це наша старість. Правильне виховання це наша щаслива старість, погане виховання це наші сльозі, це наша провина перед іншими людьми, перед державою.

 

 

Заповіді дітей для мам, тат, бабусь та дідусів.

 

1. Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.

2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що? Коли? Чому? кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки ще маленькі, не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

4. Мої почуття ще недозрілі, прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене.

5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робить усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка,, кращого.

Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.

9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

 

ЛЕКЦІЯ 6                          

                       Співпраця сім'ї та дошкільного закладу у вихованні дітей
      В даний час йде перебудовадошкільного виховання, і в центрі цієї перебудови стоять гуманізація і деідеологізація педагогічного процесу. Метою його відтепер визнається не виховання члена суспільства, а вільний розвитокspanp class=MsoNormal Justified/spanspan/span особистості. Зміни державної політики в галузі освіти спричинили за собою визнання позитивної ролі сім'ї у вихованні дітей і необхідності взаємодії з нею. [14]
     Слід зазначити, що педагоги дошкільних установ не завжди переймаються свідомістю важливості та необхідності співпраці з сім'єю. Багато хто, особливо молоді фахівці, міркують приблизно так: «Мене вчили різних наук, як розуміти дитину, як його навчати, виховувати. Я виховую дитину правильно, на наукових засадах,вінперебуває в дитячому саду з ранку до вечора. Тому не страшно, якщо батьки виховують не зовсім правильно: вони і бачать щось його лічені години ». Нерідко майже так само думають і батьки: «Дитина мій, я його знаю краще за всіх, розумію, значить, і виховую сама. А в дитячому саду - лише б нічого не сталося, був би цілий і неушкоджений ». Таким чином, дві сторони, дуже близькі дошкільнику, батьки і педагоги, намагаються виховувати автономно, незалежно один від одного. Хороших результатів це не дає. У вихованні маленької дитини багато що будується на формуванні позитивних звичок, навичок поведінки, раціональних способів діяльності. Все це можливо, якщо всі виховують дитину дорослі будуть домовлятися про вимоги до нього, про методи впливу, способи навчання. Необхідно також враховувати, у вирішенні яких завдань виховання може бути сильніше одна сторона (дитячий сад або сім'я), і у вирішенні яких основний тягар слід прийняти на себе іншій стороні. Наприклад, в емоційному, статеве виховання, в залученні дитини до спорту можливості сім'ї значно вище, ніж можливості дитячого саду. Зате дитячий сад кваліфіковано здійснює навчання, розвиток творчих здібностейта ін [4]
        Повноцінне виховання дошкільника відбувається в умовах одночасного впливу сім'ї та дошкільного закладу. Діалог між дитячим садом та сім'єю будується на основі демонстрації вихователем досягнень дитини, його позитивних якостей, віри в його сили і здібності. І педагог, як правило, в такій позитивній ролі приймається як рівноправний партнер у вихованні: йому довіряють, прислухаються до його порад.
Щоб батьки стали активними помічниками та однодумцями вихователів, необхідно залучити їх до життя дитячого саду, постійно тримати в курсі всіх подій.
Робота з сім'єю є складним завданням, як в організаційному, так і в психолого-педагогічному плані. Перш за все, необхідно встановити особливу форму спілкування, яку можна назвати "довірливо-діловим контактом".Розвитоктакої взаємодії передбачає кілька етапів.
      Перший етап - трансляція батькам позитивного образу дитини. Завдяки цьому з самого початку між вихователем і батьками складаються доброзичливі відносини з установкою на майбутню співпрацю. Виправданість даного етапу визначається тим, що в повсякденному спілкуванні з дітьми батьки часто фіксують свою увагу лише на негативних проявах. До цього додаються й тривожні очікування щодо поведінки дитини в дитячому саду. Тому перший етап може бути визначений як етап "перестановки акцентів".
    Другому етапі - трансляція батькам знань, які можуть знайти застосування в сім'ї (особливості спілкування дитини з однолітками, спільні з дорослим заняття, ігри і т.п.).
У роботі використовуються як традиційні методи і форми, так і творчі, придумані вихователями чи підказані життям. Перерахуємо деякі з них.
§ Загальні збори з показом відеозаписів діяльності дітей.
§ Групові виставки "Дари осені", "Наші улюблені іграшки", "Ялинкові прикраси", "Добрі руки мам", "Біля джерел майстерності".
§ Персональні виставки дитячих робіт (наприклад, "Ліплення Вані Бєлобородова").
§ Літній конкурс "Міс та містер ... року". Батьки беруть участь у виготовленні костюмів, у створенні альбомівз фотографіями.
§ "Майстерня добрих справ" об'єднує всіх членів сім'ї.
      Третій етап - ознайомлення педагога з проблемами сім'ї у питаннях виховання дитини. У цьому діалозі дорослих активна роль належить батькам. Необхідно пояснити, чому даний етап є третім, а не першим (що здавалося б більш логічним). Тільки на основі досягнутого довіри у спілкуванні з вихователем (у перші два етапи) у батьків виникає потреба розповісти про індивідуальні проявах дитини (її смаки, поведінці, звичках), причому не тільки позитивних, але і негативних. Важливо підкреслити: позиція вихователя в діалозі не "суддівська", а партнерська, без повчань і настанов (спілкування на рівних). Завдяки цьому стає можливим перехід до четвертого, заключного етапу, який визначає перспективи подальшого співробітництва.
      Якщо на першому етапі зовнішньої метою є "перестановка акцентів", а внутрішньою - встановлення довірчих відносин з батьками, на четвертому етапі зовнішня і внутрішня цілі збігаються: спільне дослідження і формування особистості дитини на основі перебудови стереотипів спілкування з ним. Девіз даного етапу "Давайте дізнаватися разом".
Найважливішим результатом змістовного і емоційно насиченого спілкування вихователя з сім'єю має стати готовність батьків здійснити корекцію власних установок, трансльованих дитині. [16]
       Унікальний виховний характер сім'ї виражається в тому, що тут відбувається інтенсивний контакт дитини з батьками та іншими дорослими членами родини. Теоріяі практика догляду за дітьми доводить: «для нормального розвитку дитини необхідно активне спілкування з фізично і соціально зрілими людськими істотами. Діти, ізольовані від світу дорослих і найголовніше - від батьків, відстають у своєму розвитку ». За силою, глибині свого специфічного впливу на дитину сім'я - найважливіший фактор, необхідна умова правильного розвитку і формування малюка як людину. Але для виховання повноцінної особистості дитині необхідно і дитяче співтовариство, яке він має у дошкільному закладі.
      У дитячому садку дитина здобуває освіту, набуває вміння взаємодіяти з іншими дітьми та дорослими, організовувати власну діяльність. Наскільки ефективно дитина буде опановувати цими навичками, залежить від ставлення сім'ї до дошкільної установи. Гармонійний розвиток дошкільника без активної участі його батьків в освітньому процесі навряд чи можливо. [4]
Головне завдання вихователя в роботі з сім'єю - зруйнувати існуючий нині бар'єр між дитячим садом і батьками. Взаємодія повинно будуватися на принципах спільної діяльності і передбачатиме координацію педагогічної взаємодії на дитину. При цьому метою сімейного виховання, так само, як і суспільного дошкільного, має бути розвиток особистості дитини.          Батьки і вихователі об'єднують свої зусилля і забезпечують малюкові подвійний захист, емоційний комфорт, цікаву і змістовну життя в дитячому садку і вдома, що, у свою чергу, стимулює розвиток його основних здібностей, вміння спілкуватися з однолітками і забезпечує підготовку до школи. Однак на це взаємодія впливає низка чинників, і насамперед те, що батьки та педагогічнийколективочікують один від одного.
     Хоча останнім часом і намітилися нововведення, перспективні форми співробітництва, які припускають підключення батьків до активної участі у педагогічному процесі дитячого садка, частіше за все робота з батьками ведеться тільки по одному з напрямів педагогічної пропаганди, при якій сім'я є лише об'єктом впливу. І в результаті зворотній зв'язок з родиною не встановлюється, а можливості насіннєвого виховання не використовуються повною мірою.
     Сучасні вітчизняні та зарубіжні дослідники розглядають проблему допомоги батькам з точки зору взаємодії сім'ї та дошкільного закладу. У педагогічнійлітературі з проблем взаємодії сімейного і суспільного виховання виділяють три види зв'язку між сім'єю та дитячим садом.
До першого виду відносяться зв'язку, які спрямовані на те, щоб активізувати вплив сім'ї на дитину через підвищення педагогічної культури батьків, надання їм допомоги.
Другий вид характеризуєвключення батьків у виховно-освітній процес дитячого садка.
Третій вид зв'язку виникає тоді, коли батьки і педагоги стають партнерами і спільно реалізують свої специфічні можливості у вихованні дітей. [14]
У процесі встановлення партнерських відносин між дошкільною установою та сім'єю педагогам необхідно керуватися у своїй діяльності такими принципами:
• Залучати батьків до участі в житті дошкільного закладу, приймати рішення спільно з батьками та дітьми. Використання знань батьків про своїх дітей і їх здібностяхє одним із способів визнання за ним права брати участь у навчанні своїх дітей.
• Заохочувати співробітництво та партнерські відносини всередині спільноти дошкільної групи. Навчанняу співробітництві дає дітям можливість здобувати нові знання та навички міжособистісної взаємодії.
• Забезпечувати зручний доступ сімей до ігрової діяльності дітей та участь у житті групи. [2]
Аналіз досвіду родинного виховання та дані психолого-педагогічних досліджень свідчать, що нерідко батьки розуміють, до яких цілей у вихованні своєї дитини, слід прагнути, які якості в ньому розвивати. Однак вони не завжди знають, як це зробити, які методи і засоби вибрати. Причинами педагогічних помилок батьків є їх непідготовленість до виховної роботи, нерозуміння складного процесу розвитку дитини, а іноді й відсутність почуття відповідальності перед суспільством за виховання дитини. Тому батькам недостатньо однієї любові до дитини і бажання його виростити, необхідно ще знати, як будувати стосунки з ним, грунтуючись на вікових фізичних і психічних особливостях дошкільнят.
         Робота дитячого саду з родиною була і залишається одним з найбільш активних і разом з тим складних аспектів педагогічної діяльності практично в кожному дошкільному закладі. Як показують результати сучасних педагогічних досліджень, це пояснюється низкою причин:
§ Низьким рівнем соціально-психологічної культури учасників взаємодії (батьків і вихователів), а значить, невмінням спілкуватися, налагоджувати ділове і особисте співробітництво;
§ невміння батьків аналізувати власну виховну діяльність;
§ Нерозумінням вихователями того, що у визначенні змісту, форм і методів роботи дитячого саду з родиною соціальними замовниками виступають сім'я, батьки, а не дошкільної установи;
§ Недостатньою інформованістю батьків про особливості життя та діяльності дітей в дошкільному закладі, а вихователів - про умови та особливості сімейного виховання кожної дитини. [14]
        Вихователь щодня спілкується з батьками своїх вихованців: з одними частіше, з іншими рідше. Опитування, проведене Є.А. Панько, дозволив виділити 7 основних груп «важких» для вихователя батьків:
1. Батьки, які не приділяють належної уваги вихованню своїх дітей, не виявляють зацікавленість у їхній долі;
2. Батьки зарозумілі, не сприймають вихователя дитячого саду як авторитетна особа в області педагогіки;
3. Батьки, байдужі до роботи дитячого саду, пасивні;
4. Батьки, надмірно опікують своїх дітей, що переоцінює його;
5. Батьки, недооцінюють роль дошкільного виховання в розвитку дитини;
6. Батьки, індивідуальні та вікові особливості яких ускладнюють встановлення з ними довірчих відносин, контакту (конфліктні, старший за віком і т.п.);
7. Батьки із загальною низькою культурою, неосвічені в галузі педагогіки і психологіїі не проявляють при цьому бажання до зростання себе як вихователів.
Пізнаннябатьків вихованців - важлива умова успіху у взаємодії з сім'ями не тільки вихователя, а й інших фахівців дошкільної освіти. 
         Аналіз відповідей на питання «Чи вважаєте ви за потрібне бути присутніми на заняттях у дитини в дитячому саду?» Свідчить, що не всі батьки усвідомлюють важливість цих відвідувань. Тільки 50% опитаних батьків відповіли ствердно, третина не бачить необхідності в цьому, 16% батьків не дали відповіді на це питання. Проте слід мати на увазі, що 18% батьків говорять про відсутність такої практики в дитячому саду, а 24% - взагалі нічого не знають про таку форму співпраці. Значить, вихователі не доводять до відома всіх батьків, що їм можна бути присутнім на заняттях.
        З цього випливає, що далеко не всі вихователі готові співпрацювати з батьками з питань виховання і розвитку дитини. Але ж це принесло б користь, і перш за все дітям. Вони б сприймали батьків по-новому - як союзників, так як батько, який бере участь у всіх заходах, знає дитячі проблеми та шляхи їх подолання, намагається зрозуміти почуття дитини, його діяльність, його точку зору. У дитини, яка постійно відчуває підтримку, розуміння батьків, підвищується самооцінка.
      З усього вищевикладеного можна зробити наступний висновок. У встановленні контакту з батьками головна роль відводиться педагогічному колективу. Взаємодія сім'ї і дошкільного закладу залежить саме від того, яку позицію займе педагог у відносинах з батьками з перших днів відвідування дитиною дитячого саду. Але, в той же час, і батьки повинні проявляти активність і сприяти встановленню позитивних відносин з вихователями       

 

ЛЕКЦІЯ 7

 

Раціональне харчування – провідний фактор у формуванні здоров'я дітей будь-якого віку (пам’ятка)

        На сьогоднішній день здорова дитина стала рідкістю. Зростає кількість дітей з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної, нервової систем, органів кровотворення. Значно "помолодшала" виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки. Діти частіше страждають на алергійні захворювання, у тому числі на бронхіальну астму, атипічний дерматит. Це далеко не повний перелік.

      Більшість захворювань виникає внаслідок порушення обміну речовин із-за нераціонального харчування. До раціону дитини потрапляють неякісні, хімізовані продукти харчування. Якщо мати відмовляється від грудного вигодовування та ще невірно підбирає суміш, вона лишає дитину шансу отримати здоровий життєвий старт.

      Склалась уява про те, що дитя можна переводити на дорослий стіл з року. Невірно! Формування здоров'я йде до трьох років, тому до цього віку харчування повинно бути спеціальним дитячим.

      Для дитячого харчування неприйнятні: ковбаса (особливо низько- сортова, дешева), маргарини, майонез, кетчуп, плавлені сирки, чіпси, сухарики та молочні продукти з тривалим строком придатності, міцні бульйони, напівфабрикати, річкова риба, копчені продукти, газовані напої та інше. Перелічені продукти не лише не сприяють здоровому, гармонійному розвитку організму, вони, швидше, віднімають дитяче здоров'я. Нагадую, що у дитячому харчуванні не можна замінювати м'ясо ковбасою, вершкове масло маргарином, сметану майонезом. Годувати дитину потрібно тільки якісними продуктами!

    Неправдива реклама щодо продуктів харчування буває двох видів: відверта, безсоромна, і неправдиве замовчування, коли підносяться деякі сумнівні якості, а наслідки вживання цієї "їжі" замовчуються.

- Чи безпечні сухарики, чіпси, солоні горішки?

       Чіпси та сухарики смажать на олії, при цьому утворюється акриламід – хімічна речовина канцерогенної дії. Чіпси, сухарики вміщують надлишкову кількість жиру, солі, спецій, хімічних доповнень, в тому числі і небезпечний підсилювач смаку глутамат натрію.

Горіхи відносяться до олійних культур, а якщо їх ще обсмажити на олії, ароматизувати, вони можуть викликати гострий розлад травлення, прояви якого - діарея, блювання, можливі віддалені наслідки - погіршення роботи печінки, нирок, підшлункової залози, а в цілому – патологія травної системи, зниження імунітету, збільшення ризику серцево-судинних захворювань.

      Чіпси руйнують клітини нервової та кровотворної систем, викликають втому та подразливість, призводять до розвитку анемій та малокрів'я. Як правило, дитина їсть сухарики, чіпси, горішки на прогулянці брудними руками, що може призвести до гострих кишкових інфекцій, глистяної інвазії.

     Але не лише сам продукт, а і його обгортка не менш шкідливі. Деякі обгортки викликають рак. У всьому винний токсичний клей, який з обгортки потрапляє до її вмісту. Ціанідні сполуки клею без перешкод потрапляють через обгортку прямо до їжі. Там вони вступають у реакцію з жирами і стають ще більш небезпечними.

     Головна проблема - у неякісному клею. Останнім часом у пакуванні їжі використовують не лише дешеві, а й небезпечні клеї технічного призначення, хоча це і заборонено. Продукти з техноклею особливо небезпечні для дітей, бо саме вони - масові споживачі продуктів у яскравих обгортках з фольги. Частіше за все шкідлива фольга (флексообгортка) використовується для чіпсів, печива, майонезу, кетчупу та сухариків.

- Чим можуть бути небезпечні для здоров'я дитини популярні солодощі?

     Шоколадні цукерки, здоба, тістечка з кремом, жирне морозиво є високо-калорійними продуктами, до їх складу входить велика кількість жирів та вуглеводів, переробка яких потребує додаткового навантаження на підшлункову залозу. Надмірне потрапляння до організму солодощів, а з ними надлишок вуглеводів, калорій, може викликати незворотні обмінні порушення, "поломки" внутрішніх органів, що призводить до ожиріння, цукрового діабету, розвитку алергійних захворювань.

     Давайте ознайомимось із складом звичайної сливово-фруктової карамелі: патока, цукор, вершки пастеризовані, олія кокосова, регулятор кислотності кислота молочна Е270, ароматизатори ідентичні природнім; барвники: диоксид титану Е171, понсо4R Е124, жовтий "сонячний захід" Е110, індигокармін Е132, волого утримуючий агент гліцерин Е422, емульгатор лецитин Е322, сіль. Пастеризовані вершки, швидше за все, соєві, а фруктами карамель лише пахне. Нічого корисного. У карамелі є свій споживач – діти шкільного віку, дорослі, але ніяк не діти двох років. З якого ж віку можна давати цукерки? З трьох років, а краще ніколи. Перевагу віддавайте якісним продуктам від провідних виробників.

      Полиці магазинів наповнені різноманітними напоями. Не поспішайте купувати їх дітям. Солодкі газовані напої при регулярному вживанні небезпечні для дитини. Компоненти солодкої "газировки" також сприяють розвитку захворювань органів травлення, цукрового діабету, сечокислого діатезу, сечокам'яної хвороби, крихкості кісток, алергії, зайвої ваги, руйнуванню зубів, виникненню кофеїнової залежності. Візьмемо українську солодку "газировку", прочитаємо склад на етикетці: підготовлена вода, цикломат натрію Е952, аспартам Е951, сахарин Е954, ароматична основа, лимона кислота Е330, двоокис вуглецю, бензоат натрію Е211, має джерело фенілаланіну. Також майте на увазі, що навіть "звичайна" мінеральна вода є лікарським препаратом, яка регулює кислотність шлункового соку, використовується для корегування складу мікроелементів у організмі.

        Не можна обійти увагою і такі важливі продукти як складні молочні, а точніше - вершкове масло. Вершковим маслом може називатися продукт, отриманий із вершків, який відповідає вимогам ДСТУ, жирністю не менше 82,5%. Все, що випущено не по ДСТУ, а по ТУ (технічним умовам) або жирністю менше 82,5%, вже не вершкове масло. Якщо продукт виготовлений з вершків без додачі гідрованих жирів, то це вершкове масло. Будь-яка кількість гідрованих рослинних чи тваринних жирів миттєво переводить масло до розряду маргаринів.      Запам'ятайте: будь-яка кількість! Якщо у складних молочних продуктах більше 50% молока, то це "молочно-рослинний" продукт, якщо більше половини рослинного компоненту, значить, він повинен називатися "рослинно-молочним" продуктом. Теперішній поділ сурогатів на "бутербродні", "столові", "спеціально для алергіків", "для смаження" тощо – рекламні спецефекти.

Під час наукових досліджень було встановлено, що трансжири винні:

• у погіршенні якості молока матері-годувальниці, передаються з молоком немовляті;

• у народженні дітей з патологічно малою вагою;

• у збільшенні ризику виникнення цукрового діабету;

• у ослабленні імунітету;

• у порушенні ферменту цитохром оксидази, відіграє важливу роль у знезараженні хімічних речовин, канцерогенів і деяких ліків.

      Встановлено, що трансжири різко знижують стійкість до стресів, а безхолестеринова дієта у десятки разів підвищує вірогідність розвитку депресії і навіть суїцидів. Про "дієтичність" маргаринів гарно обізнані "брати наші менші" – маргарин може довго лежати за холодильником, і це ніяк не зацікавить мух, гризунів та тарганів.

- Які ж солодощі та напої можна використовувати в дитячому харчуванні?

      Оптимальний варіант – фрукти, ягоди, сухофрукти, мед, дитяче та галетне печиво, домашня випічка (на дріжджах, бісквітна з фруктовими, ягідними, сирними наповнювачами), фреш чи спеціальні дитячі соки, молочні коктейлі, киселі, компоти. У невеликій кількості допустимі фабричні мармелад, пастила, зефір, халва.

    При покупці продуктів харчування зверніть увагу на пояснення на обгортці. Не купуйте продукти, що містять консерванти, неприродні барвники, ароматизатори та інші хімічні доповнювачі.

   Уникайте продуктів харчування, виготовлених з використанням генетично модифікованих організмів (ГМО). І ще: якісні продукти не бувають дешевими.

 

 Лекція 8    

                         «ДИТИНА» – програма наступності дошкільної та початкової освіти

 

       Оновлення програми виховання і навчання дітей від 2 до 7 років  «ДИТИНА»

На численні запити практиків дошкільної освіти авторський колектив програми виховання і навчання «ДИТИНА» завершив роботу над підготовкою до друку третього,  оновленого видання програми.  Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «ДИТИНА» доопрацьована у відповідності до вимог сучасності. У змісті доопрацювань, які досить значні та суттєві,  викладено інформацію оптимального обсягу та відповідну віковим можливостям дітей дошкільного віку, враховані сучасні тенденції розвитку дошкільної освіти.

      З урахуванням введення дошкільної освіти як обов’язкової нагальною стає проблема підготовки дітей до навчання у початкових класах. У зв’язку з цим суттєво доопрацьовано розділ «Наші старші діти», де натепер розміщено диференційований зміст навчально-виховної роботи для дітей 6 року життя та 7 року життя, що дає змогу вихователям варіювати зміст навчально-виховної роботи з урахуванням вікових особливостей 6-річних або 7 – річних дітей, які відвідують ці групи. Зміст цього розділу програми «Дитина» повністю узгоджений із програмами початкової школи та забезпечує взаємозв’язок змісту дошкільної та початкової освіти.

      Також у програмі «ДИТИНА» було закладено з початку існування та посилено зараз спрямованість на розвиток індивідуальності дитини дошкільного віку, що відповідає сучасним тенденціям освіти взагалі та дошкільної освіти зокрема. Це відображено у вступі, принципах роботи за програмою, завданнях, змісті усіх розділів, показниках успішного розвитку дітей, що націлюють вихователя на формування цінностей, почуттів, урахування індивідуальних відмінностей дитини, розвиток її самоповаги, самооцінки, особистісних властивостей,   тощо.      Також це відображено у спеціально присвяченому цьому питанню підрозділі «Зростає особистість», де виокремлено базові особистісні властивості та окреслено основні чинники та засоби їх розвитку. Посилено представлення принципу індивідуального підходу до виховання і навчання дітей дошкільного віку, що більш детально розкривається у методичних рекомендаціях до програми.

      У вступі та змісті основних підрозділів (перш за все у розділі «Гра-джерело радості, мудрості і добра») закладено основи компетентнісного підходу, показано, яким чином ігрова діяльність як провідна має впливати на розвиток  ключових компетенцій дитини. Крім цього, у «Показниках успішного розвитку дитини», що визначені до кожного з підрозділів, визначено, за якими ознаками вихователь може встановити результативність своєї роботи з дітьми.

      Програма забезпечує  здійснення інтегрованого підходу до навчально-виховної роботи з дітьми, оскільки у сформульованих завданнях, показниках успішного розвитку та інших рубриках показано, яка саме через зміст певного розділу відбувається оптимізація різних форм активності дітей, запропонованих у «Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні». Завдання роботи з дітьми по кожному розділу доповнено з урахуванням різних форм активності дітей – фізичної, пізнавальної, творчої, соціальної, мовленнєвої тощо.

      Серед найважливіших доопрацювань, зроблених авторським колективом, слід відзначити розробку  нового розділу «Діти раннього віку», в якому розкрито зміст  роботи з дітьми від 2 до 3 років у такій же логічній послідовності окремих підрозділів, що і по інших вікових групах. Зміст інформації, представленої у даному розділі, ґрунтовно розкриває зміст виховання та навчання дітей вказаного віку, що забезпечуватиме цілісний гармонійний розвиток дітей третього року життя  з урахуванням фізичної, комунікативно-мовленнєвої, пізнавальної, сенсорної, художньо-естетичної, математичної  та інших сфер розвитку.  На початку даного розділу окреслено основні характеристики психофізичного розвитку дітей третього року життя, сформульовані основні завдання виховної роботи. В розділі “Організація життєдіяльності дітей” даються рекомендації щодо орієнтовного режиму дня дітей в осінньо-зимовий та весняно-літній періоди як у дитячому садку, так і вдома. Визначено показники, за якими можна встановити успішність роботи вихователів.

      У відповідності до державних стандартів підготовки вихователів у програмі «ДИТИНА» виокремлено розділ «Дитина у довкіллі», де для кожної вікової групи представлено доопрацьований зміст ознайомлення дітей з соціальним  та предметним довкіллям, що становить змістову основу і компетентність мовленнєвого розвитку дітей (знання конкретних життєвих фактів,  уявлення про навколишню дійсність стимулюють мовленнєву діяльність, збагачують мовлення) та виступає джерелом збагачення ігрової діяльності  дошкільників. За тематичним принципом висвітлено пізнавальні (система знань про суспільство, Батьківщину, її державні символи,  звичаї та традиції українського народу; практичні уміння діяти у предметному довкіллі), розвивальні (розвиток наукового світогляду, прагнення до активного пізнання предметного та соціального довкілля, особистісної культури в довкіллі, усвідомлення власного «Я», місця серед інших людей) та виховні завдання (виховання поміркованого і дбайливого ставлення до соціального і предметного довкілля та ін.).

Крім цього, доопрацьовані матеріали до всіх інших вікових груп майже за усіма підрозділами та рубриками, що виділені у програмі. Основний зміст доопрацювань – додана інформація сучасного характеру (оновлена тематика ігор, занять з дітьми, літературних творів, посилені теми «Совість», «Права дитини», «Батьківщина», «Сім’я», «Космос», «Київ-столиця України» та інші. 

        Отже, суттєво доопрацьовано усі розділи програми з урахуванням сучасних тенденцій розвитку дошкільної освіти. У кожному розділі підсилено змістові лінії, які спрямовані на розвиток у дитини базових особистісних якостей, самооцінки, самоповаги й самосвідомості, розуміння прав та обов’язків, екологічної та валеологічної освіченості, творчості, становлення ціннісного ставлення до оточуючого середовища, людей, самого себе, діяльності.

       Створено  розділ «Художня література», який з’явився на місці суттєво доопрацьованої рубрики «У нас в гостях книжка». В даному  розділі збережено завдання ознайомлення дітей з книгою та значно поглиблено зміст роботи з художньої літератури за рахунок формування різних видів компетенцій: когнітивно-мовленнєвої (знання про письменників, їх твори в межах програми; уміння відтворювати знайомий художній твір, читати напам’ять вірші, пригадувати назву твору тощо), поетично-емоційної (здатність виразно читати знайомі поетичні твори, здійснювати їх елементарний художній аналіз), оцінювально-етичної (уміння свідомо аналізувати вчинки персонажів, висловлювати власні судження), театрально-ігрової (розігрування змісту знайомих художніх творів).

       Підкреслимо, що вказані доопрацювання спрямовані не лише на оновлення змісту, але і на вилучення інформації застарілої, що не виправдала себе,   не відповідає віковим можливостям сучасних дітей та умовам роботи ДНЗ.

       Зазначимо, що матеріали програми розподілено у відповідності до кожного року життя дошкільника, що відповідає сучасним реаліям дошкільної освіти, вкрай важливо та зручно для вихователів, сприяє підвищенню якості їх роботи. Крім цього, матеріал програми структуровано у відповідності до навчальних планів ВНЗ та сучасних галузей наук – дитячої психології, дошкільної педагогіки, окремих методик, що полегшує її тлумачення викладачами відповідних кафедр та роботу за нею вихователями ДНЗ, а також забезпечує  наступність  та логічну узгодженість із навчальними дисциплінами початкової школи.

       Суттєві оновлення також представлені у методичних рекомендаціях до програми, що значно перероблені з урахуванням основних доопрацювань самої програми. Повністю оновлені майже усі розділи методичних рекомендацій, доповнено новий розділ по роботі з дітьми раннього віку, де розкриваються рекомендації по роботі з дітьми 3 року життя у відповідності до рубрик даного розділу; додано нові матеріали з розвитку особистості, які містять рекомендації з питання розвитку особистісних властивостей через створення виховних психологічних ситуацій, якими має бути насичене повсякденне життя дітей дошкільного віку; наведено рекомендації щодо демократизації стилю спілкування з дітьми як важливої умови розвитку самоповаги дошкільника; наведено оновлену інформацію про організацію життєдіяльності дошкільника в умовах ДНЗ, організацію гурткової роботи із дітьми дошкільного віку, представлені рекомендації по створенню розвивального предметного середовища, по кожному розділу додані матеріали, що розкривають оновлений зміст програми.

      Зазначимо, що практика використання програми виховання і навчання «ДИТИНА» підтверджує  її високу результативність та якість роботи відомих вчених, спеціалістів з питань фізичного, естетичного, природничого, комунікативно-мовленнєвого, музичного та інших сфер розвитку дітей.

      Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «ДИТИНА» відповідає вимогам, що пред’являються до сучасних програм дошкільної освіти, за якими мають право працювати державні дошкільні навчальні заклади у різних регіонах України, оскільки містить у собі зміст комплексного характеру та оптимального рівня складності, який може бути засвоєним дітьми незалежно від місця їх проживання. Програма рекомендована до подальшого використання фаховою комісією МОНУ від 22.06.2010 р., гриф  Науково-методичної Ради з дошкільної педагогіки та психології  МОН України  оновлений та подовжений. На часі – впровадження оновлень, внесених до програми виховання і навчання «ДИТИНА», розробка оновленого пакету методичних посібників до неї та проведення серії науково-методичних семінарів на відповідну тематику.

      Науковими керівниками проекту заходів по впровадженню програми «ДИТИНА» є доктор філософських наук Огневьюк В.О. та канд. пед. наук Волинець К.І.

Висловлюємо вдячність усім працівникам системи дошкільної освіти -вихователям, методистам, завідувачам ДНЗ, працівникам відділу дошкільної освіти МОН України, відділу дошкільної освіти Інституту інноваційних технологій змісту і методів навчання за постійну підтримку та дієву допомогу у ході підготовки 3-го,  оновленого видання програми « ДИТИНА».

      Наукові керівники програми «ДИТИНА» доктор психологічних наук В.У. Кузьменко, доктор педагогічних наук Н.В. Кудикіна

       Структура оновленої програми виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «ДИТИНА»

Загальна структура програми передбачає інтегроване забезпечення  діяльності педагогічного персоналу через практичне представлення програмового змісту роботи в таких аспектах: принципи роботи, співпраця з родиною, зростання особистості, завдання та зміст навчально-виховної роботи, показники успішного розвитку дитини, умови успішної педагогічної роботи, вимоги до розвивального предметного середовища, завдання і зміст роботи музичного керівника, додаткова рекомендована література.

        Програмовий зміст навчально – виховної роботи з дітьми  представлено по роках життя дитини дошкільного віку (від 2 до 7 років) у такій послідовності: «діти раннього віку», «наші малята», «дослідники, чомусики», «наша старша група». Вони є логічно та змістовно взаємопов’язаними, поступово ускладнюються та відображують картину цілісного  розвитку різних сфер особистості  дитини упродовж дошкільного періоду. Інформацію про особливості виховання та навчання дітей 7-го року життя, які не пішли у школу (позаяк частині з них  або не виповнилось 6 років або за станом здоров”я, або унаслідок інших причин), розміщено другою складовою у  розділі «наша старша група».

       У змісті кожної вікової групи матеріал систематизовано  таким чином: особливості розвитку дітей та завдання виховання і навчання  дітей, організація  виховання і навчання  дітей, орієнтовний режим дня, після чого представлені тематичні розділи: «Зростаємо дужими», «Мова рідна, слово рідне», «Граючись, зростаємо», «Віконечко у природу», «Математична скарбничка», «Чарівні фарби и талановиті пальчики», «Привчаємось працювати», «Діти, які потребують допомоги батьків та вихователів», «Разом із сім’єю».

Таке структурування матеріалу забезпечує системність та послідовність викладу, його поступове ускладнення відповідно до зростання вікових можливостей дітей, а також забезпечує тісний взаємозв’язок із сучасними науками – педагогікою, психологією, методиками, полегшує ознайомлення з програмою під час її вивчення у вищих  навчальних закладах. Вважаємо, що таке структурування програми значно полегшує її сприйняття вихователями, а також допомагає чіткіше структурувати матеріал у відповідності до тих дисциплін, які викладались їм у процесі професійної підготовки.

У розділі «Зростаємо дужими» визначені основні завдання збереження та зміцнення здоров’я дитини, ви­ховання фізичної культури, а саме:

-всебічний розвиток, загартування, удосконалення функ­цій організму, підвищення фізичної та розумової праце­здатності дітей;

-формування правильної постави, профілактика плоско­стопості;

-оволодіння різноманітними рухами (ходьба, біг, стриб­ки, метання та ін.); вправляння в основних рухах під час проведення спортивних ігор і розваг;

-розвиток рухових якостей (спритності, вправності, швидкості, си­ли, гнучкості, загальної витривалості), забезпечення ак­тивності, енергійності, високого тонусу;

-виховання позитивних моральних і вольових рис характеру та уявлень про користь занять фізичною куль­турою;

-виховання інтересу до активної рухової діяльності та формування потреби в систематичних заняттях фізичними вправами.

      Здійсненню завдань фізичного виховання дітей до­шкільного віку сприяє створення оптимального рухового режиму в дошкільному навчальному закладі. Основу його складають самостійна рухова діяльність дітей, рухливі ігри, що­денні заняття з фізичної культури, ранкова гімнастика, гігієнічна гімнастика після денного сну та інше.

       Важливим аспектом діяльності педагогів є ознайомлення дошкільника із навколишнім світом. У процесі такого ознайомлення у дитини формуються елементарні уявлення про світ речей, предметів, іграшок, побут та життя людей, відбувається початкове становлення умінь діяти певним чином, вибудовується характер цих дій, вчинків, усталюється та ієрархізується система потреб, бажань та мотивів поведінки, виникають перші судження про навколишній світ, що стає основою характеру та ціннісного ставлення до навколишнього світу, явищ та подій.  Зміст роботи у даному напрямку представлено у розділі «Дитина у довкіллі».

      Вирішальне значення для повноцінного розвитку дитини має своєчасне оволодіння мовою, усім багатством її виражальних і змістових засобів.  Мовлення тісно пов’язане з пізнавальним розвитком дитини, прилученням її до основ морально-етичної, емоційно-ціннісної та художньої культури. Основним засобом розвитку мовлення дітей раннього та дошкільного віку є спілкування в різних його формах та системах (з дорослими, іншими дітьми).

       Зміст цієї багатогранної роботи, що викладена в розділі «Мова рідна, слово рідне», конкретизується в рубриках: «У світі звуків», «Слово до слова — зложиться мова», «У країні граматики», «Ми розповідаємо», «Ми розмовляємо». Кожну рубрику суттєво доопрацьовано і конкретизовано. Запропонована для кожної вікової групи тематика спілкування допомагає малюкам пізнавати навколишній світ, орієнтуватись у ньому, сприяє формуванню відповідного ставлення до різних явищ. Передбачено і варіант програми з українського мовлення для російськомовних дітей, що відвідують український дошкільний навчальний заклад.

      Незаперечним джерелом мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку  виступає художня література, що позитивно впливає на всі структурні рівні мовлення (звукову культуру, лексику, граматику, зв’язне мовлення); збагачує когнітивну, емоційну сфери, сприяє моральному вихованню підростаючого покоління. Зміст роботи  з художньо-мовленнєвої діяльності  представлено в окремому розділі «Художня література», який охоплює ознайомлення дітей з усною народною творчістю та авторськими художніми творами, виконавчу, творчо-імпровізаційну (ігри-драматизації, словесну творчість), театралізовану діяльність за їх змістом та ознайомлення дітей з книгою.

      У розділі «Граючись, зростаємо» рекомендовано різні види ігор, кожний з яких має відповідне освітнє зав­дання: ігри, в яких діти привчаються до спільних дій, набувають умінь товаришувати, дружити, помічати та розуміти один одного, підтримувати, допомагати; різні види ігор з правилами; технічні ігри, ігри-драматизації тощо. Особливе місце посідають народні ігри. Це універсальна скарбниця духовних надбань народу. До них належать приспівки, колискові, пестушки, утішки, скоромовки, жартівливі пісеньки та ігри, примовки, заклички, докучливі казки, небилиці, лічилки, мовчанки, дражнилки, мирилки, хо­роводні ігри за народними мотивами, календарно-обрядові та рухливі ігри. Стан ігрової діяльності в групі може бути показником педагогічної майстерності вихователя.

      Зміст розділу «Граючись, зростаємо» передбачає кілька взаємопов’язаних аспектів навчально-виховної роботи:

-ознайомлення дітей різних вікових груп із творами народного і професійного мистецтва;

-розвиток різних видів образотворчої, художньої діяльності самих дітей, що передбачає оволодіння відпо­відними для малювання, ліплення, аплікації прийомами, навичками зображення і створення умов для творчої діяльності;

-прилучення дітей старшого дошкільного віку до ху­дожньої творчості;

-організація систематичних факультативних занять за інтересами з метою індивідуалізації виховного процесу, розвитку творчих здібностей дітей.

      Своєчасно ввести дитину у світ рідної природи, виховати любов до неї, пізнавальний інтерес до її явищ, закласти основи екологічного виховання — важливе завдання роботи дошкільного закладу. Зміст розділу «Віконечко в природу» — багатоплановий і відповідно конкретизований, в ньому визначена система доступних дітям певного віку цілісних уявлень про природне оточення, пізнавальні дії (практичні, сенсорні, дослідницькі) та види діяльності, якими вони оволодівають. Освітні завдання наступні: навчити дітей спостерігати природу, на емоційно-сенсорній  основі сприймати та оцінювати естетичну своєрідність її об’єктів та явищ у розмаїтті чуттєвих характеристик;  цікавитись довкіллям, турбуватись про нього; розповідати, запитувати, передавати враження в розповідях, музично-рухових імпровізаціях, малюнках; сформувати здатність співпереживати  природі, виховувати потребу її оберігати, захищати від бездумного або шкідливого втручання. Результатом такої роботи  має стати сформоване ціннісне ставлення дітей до природи, в якому відображуються інтелектуальні, емоційні, творчі та інші можливості та потреби дитини. Розділ побудований за сезонним принципом, а теми розташовані концентрично. Це дасть змогу на щоразу складнішому матеріалі розширювати, збагачувати, систематизовувати уявлення дітей про природу; забезпечить їхню цілісність; дозволить створювати основу для накопичення певних фактів, вправляти в певних уміннях, навичках, розвивати здібності.

        Важливе значення для розвитку пізнавальної ак­тивності має формування у дітей початкових матема­тичних уявлень, що дозволяють орієнтуватися в кількісних, просторових та часових відношеннях. Зміст розділу «Ма­тематичний дзвіночок» для кожної вікової групи має два основних аспекти — обстеження предметних фактів та явищ і формування системи логіко-пізнавальних дій. Цим під­креслюється, що процес засвоєння математичного змісту означає виконання дітьми певних дій із специфічним матеріалом. А тому при здійсненні програмних завдань основною метою вихователя має бути не тільки кількість математичних фактів, які вивчають діти (множини, ве­личини, розміщення в просторі, форми), а й формування основних видів пізнавальних дій — практичних, сенсорних, мислительних, за допомогою яких виділяються, усвідом­люються, узагальнюються різноманітні математичні уяв­лення. У системі навчально-виховної роботи з матема­тичним змістом основне місце мають інтегровані (інди­відуальні та групові) заняття, в яких математика по­єднується з конструюванням, ліпленням, аплікацією, фізичними вправами, спостереженнями в природі тощо.

       Прилучити дитину до краси і гармонії, до світу мистецтва, пробудити її творчі сили й бажання займатися різними видами художньої діяльності — надзвичайно важливе завдання виховання.

    У розділі «Чарівні фарби і талановиті пальчики» художня діяльність дитини роз­глядається як поєднання тих видів занять, які спря­мовані на розвиток творчої активності, ініціативності, образного мислення, уяви і світу фантазії, сприйнятливості краси навколишнього світу, спрямованості на збереження і творення краси. Спеціальна орієнтація навчально-ви­ховного процесу в дитячому садку, його систематичність і відповідність особливостям розвитку дитини сприяє вихованню у неї художніх потреб, прагнення до краси в побуті, в природі, в найближчому оточенні, а далі й до краси як окремої соціальної потреби людської культури. Ці інтереси розвиваються, підсилюються в умовах художньої діяльності самої дитини і стають вже на кінець дошкільного віку основою творчого ставлення до різноманітних завдань, а згодом і до праці.

    Художня діяльність поєднує всі види образотворчої діяльності (малювання, ліплення, аплікація), словесну творчість, музикування, конструювання, художню працю тощо. Тут узагальнюється весь досвід дитини (інтелек­туальний, етичний, естетичний, трудовий), доповнюються, конкретизуються, ті знання і способи діяльності, яких вона набула, в них виділяється нова ознака, новий параметр для орієнтації в навколишньому світі — краса, естетичні цінності, що мають принципове значення в житті людини, визначаючи рівень її культури.

     У народному мистецтві, його традиціях є витоки і національної, і загальнолюдської культури, а тому у ви­хованні кожної дитини традиції українського народного побуту і мистецтва — образотворчого, літературного і музичного фольклору, національної класики — мають зайняти провідне місце.

     Тематика занять тісно пов’язана з сезонними явищами природи, улюбленими творами художньої літератури, пра­цею людей, традиційними святами, визначними подіями. Умовою ефективності художнього виховання є доречне поєднання художнього слова, музики і образотворчої діяльності, їх взаємний вплив, взаємне збагачення.

      У розділі «Привчаємось працювати» визначені види праці для кожної вікової групи, форми участі дітей у них, виховні й освітні завдання дитячої трудової діяльності. Для дошкільників трудові завдання не тільки корисні у виховному плані, оскільки формують відповідні моральні навички (берегти і підтримувати чистоту, порядок, допомагати, долати труднощі, радіти успіхам, доводити розпочате до кінця), а й надзвичайно цікаві, бо розкривають дітям сутність людської праці, дають змогу влас­ними рученятами творити, беручи участь у різних видах праці — домашній, у природі, на майданчику, у виготовленні художніх, сувенірних виробів.

       Поряд з рідною мовою народна пісня, виразні об­рази хороводних творів, доступні емоційному сприйман­ню дітей твори українських композиторів та світової му­зичної скарбниці є необхідним і невичерпним джерелом виховання особистості, формування її почуттів, культури.

       Для кожної вікової групи передбачено розділ «Діти, які потребують допомоги батьків та вихователів». Він зосереджує увагу вихователів на доцільних психологічних прийомах індивідуальної роботи. Хоч уваги та особистісного підходу у вихованні потребує кожний малюк, однак є такі, які викликають особливу турботу дорослих — чи то своєю надмірною активністю, непосидючістю, чи своєю незадовільною поведінкою або відставанням у розвитку. Щоб допомогти вихователям та батькам таких неординарних дітей, у розділі розглянуті найбільш типові психологічні причини труднощів, які виникають у їх вихованні.

Індивідуально орієнтованої роботи також потребують діти, які дещо випереджають за своїм розвитком однолітків. У зв’язку з цим для вихователів і батьків буде цікавою рубрика про «дошкільнят з підвищеною пізнавальною активністю». Психологічні поради щодо забезпечення супроводу розвитку таких дітей включають певні рекомендації по веденню спостережень за дітьми з метою виявлення їх індивідуальних особ­ливостей, методи побудови індивідуального підходу, ефективні форми спілкування з окремими групами дошкільнят, а також орієнтовний перелік психогімнастичних рольових ігор, які сприятимуть соціальній адаптації дитини.

      Для кожної вікової групи окреслено завдання роботи, відповідний зміст, умови успішної педагогічної роботи, показники успішного розвитку та рекомендації батькам, що дає змогу при врахуванні специфіки громадського і сімейного виховання досягати спільності, взаємної підтримки, взаєм­ного збагачення навчальних та виховних можливостей з орієнтацією на кращі традиції сім’ї та позитивні фактори розвитку дитини у дошкільному начальному закладі.

     Окремо представлено розділ «При­лучаємось до музичної скарбниці». Розділ «Прилучаємось до музичної скарбниці» по­дано цілісно, для всіх груп разом. Це полегшить орієн­тування в змісті роботи музичного керівника. Разом з тим слід наголосити, що вихователям, які ведуть освітню ро­боту в групах, вкрай важливо знати програму музичного виховання, співпрацювати з музичним керівником та здійснювати прилучення дітей до музичної культури тими засобами, які можна використати в умовах групи.

     Структурні частини, з яких складається цей розділ, мають на меті різ­нобічний музично-естетичний розвиток дитини: вихо­вання любові до пісні й співу, вміння виявити відповідний настрій в інтонації, пластиці, самостійному музикуванні, бажання слухати музику.

Створення вихователем на заняттях радісної, приємної для кожної дитини атмосфери, яка допомагає увійти в чарівний світ музично-естетичних почуттів і образів, сприяє прилученню дитини до музики з найбільш ранніх років.

     У розділі наведено орієнтовний музичний ре­пертуар. З нього музичний керівник разом з вихователем може вибрати ті твори, які найбільше відповідають його задумам. Водночас педагог може самостійно добирати музичні твори, дбаючи про їх високий художній рівень та доступність. Пісенний ма­теріал слід обов’язково транспонувати відповідно до вікових можливостей дітей.