Музично- літературна вистава "Ходив гарбуз по городу" (діти усіх вікових груп)

 31 жовтня — дивне свято. Дивне, бо святкують його нині майже скрізь, а от справжнього підтексту цього свята не пам'ятає майже ніхто. У католиків — це свято всіх святих, дуже шановане серед віруючих. У цей день вшановують не лише святих, а й усіх померлих, а ще це свято, скажімо, білоруси й поляки називають «Дзяди», бо в цей день прийнято прибирати могили померлих родичів, ставити свічки, приносити квіти. Що святкують американці (в переважній більшості своїй — католики) — не знаю, бо переодягання в жахливі костюми й маски, лякання перехожих — це, швидше, запозичення від язичницьких звичаїв, поширених як у Північній, так і в Південній Америках серед афроамериканського населення, й означають вони відлякування усіх злих сил.

Уже кілька років заповзятливі ділки в Україні, аби заробити зайву копійчину, експлуатують чужих святих та чужі традиції, нав'язуючи нам непритаманні українцям звичаї святкування Хелловіну. Проте, чом би не запровадити свій, український, Хелловін? Адже після Покрови починається період весіль, а їм, як відомо, передує обряд заручин. А хто не знає про таку жартівливу звичку українських дівчат — підносити нелюбому жениху гарбуза? Ви гадаєте, це лише жарт? І зовсім ні, бо це досить образливий натяк, адже гарбуз віддавна знаний в Україні як біостимулятор. Стимулятор чого, спитаєте ви? Та того самого, про що ви подумали. Уявляєте, який це сором був для парубка — отримати гарбуза, адже в такий спосіб йому давали зрозуміти, що наречений з нього ніякий, або ж натякали, що мало каші з'їв, звісно ж, гарбузяної. То ж для того, щоб наші парубки ніколи не червоніли, несучи додому гарбуза, пропоную запровадити традицію святкувати український Хелловін.

А яке ж свято без частування. Пропоную меню святкового гарбузового обіду.